Особливості працевлаштування неповнолітніх
Відповідно до вимог Кодексу законів про працю України допускається прийняття на роботу неповнолітніх громадян з шістнадцяти років, а за згодою одного із батьків або особи, що його замінює – з чотирнадцяти років для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час.
Ви, мабуть, чули такі поняття як «офіційна» чи «неофіційна» робота, «задекларована» чи «незадекларована» праця, ще кажуть «оформлені» чи «неоформлені» працівники.
Чи знаєте ви що означають поняття «задекларована праця», «офіційне працевлаштування», «оформлені трудові відносини»?
Між особою, що наймає людину для виконання роботи, і особою, що виконує цю роботу, виникають юридичні відносини, які називаються трудовими.
Трудові відносини між працівником і роботодавцем повинні бути оформлені відповідно до вимог законодавства.
Так, при працевлаштуванні ви маєте написати заяву про прийняття на роботу, подати паспорт та інші документи. Зверніть увагу, що паспорт необхідно лише пред’явити (показати), лишати його в роботодавця заборонено! Роботодавцю лишається тільки копія паспорта, сам паспорт повинен зберігатись у громадянина!
Усі неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.
З неповнолітнім працівником роботодавець зобов’язаний укласти письмовий трудовий договір, в якому зазначені всі умови роботи, зокрема режим роботи, розмір заробітної плати, дати виплати заробітної плати, тривалість відпустки.
Після укладання письмового трудового договору роботодавець зобов’язаний направити до Державної податкової служби повідомлення про прийняття працівника на роботу.
Та не лише додержання письмової форми трудового договору та направлення повідомлення до податкової є ознакою задекларованої, офіційної праці. Основною ознакою є сплата податків та інших загальнообов’язкових платежів, нарахованих на заробітну плату.
Заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.
Оплата праці здобувачів освіти закладів загальної середньої або професійної (професійно-технічної) освіти, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Тривалість основної щорічної відпустки працівників, які не досягли вісімнадцятирічного віку, складає 31 календарний день і надається у зручний для них час.
Зверніть увагу, що за час роботи кожен працівник набуває право на відпустку. І якщо ви відпрацювали навіть два тижні, ви вже набули право на 1 день основної щорічної відпустки і при звільненні роботодавець повинен виплатити компенсацію за цей день.
Але компенсація за дні невикористаної щорічної відпустки виплачується офіційно оформленим працівникам – і це є однією з переваг офіційного працевлаштування.
Основною перевагою офіційного працевлаштування є набуття страхового стажу, який дає право не лише на пенсію за віком, а й на соціальний захист впродовж трудової діяльності.
Так, офіційно оформлені працівники, за яких сплачені обов’язкові платежі до державного бюджету та пенсійного фонду є застрахованими особами. Наприклад, у випадку хвороби або травми людина отримує допомогу від держави – так звані «лікарняні», а у випадку втрати роботи – допомогу по безробіттю.
Тож шановні підлітки! При влаштуванні на роботу цікавтесь не тільки розміром зарплатні, а й тим, як саме такі кошти будуть виплачуватись і чи здійснюватимуться відповідні відрахування.
До того ж, трапляються непоодинокі випадки, коли роботодавці обманюють працівників, не сплачуючи обов’язкові платежі і податки. Наприклад, при укладанні трудових відносин оформлюється все належним чином – видається наказ про прийняття працівника на роботу, працівник з ним ознайомлюється, направляється відповідне повідомлення до податкової служби. Але згодом роботодавець не сплачує необхідні внески, проставляючи в звітності відпустку без збереження заробітної плати. В цьому випадку працівник також не набуває страхового стажу, який дає право на пенсію та виплати за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.
Отже, як і при прийомі на роботу, так і згодом, впродовж трудової діяльності, ми рекомендуємо уважно перевіряти і контролювати наявність страхового стажу, який набувається лише шляхом сплати єдиного соціального внеску. Тим більше зараз це зробити дуже просто – у власному кабінеті на порталі Пенсійного фонду України чи в застосунку «Дія», замовивши довідку ОК-5 або ОК-7.
Окрему увагу слід приділити фінансовим питанням. Будь-яке безоплатне стажування підлітків на робочому місці заборонено. І якщо вас фактично допустили до роботи і доручили виконання роботи – за весь період роботи роботодавець зобов’язаний виплатити заробітну плату! Якщо ви працювали навіть тиждень.
Окрім того, будь-які штрафи, які роботодавці утримують із заробітної плати, є незаконними!
Нарешті, якщо ви плануєте працювати і ваші права будуть порушені ви можете звернутись на Урядову гарячу лінію за безкоштовним номером 15-45, або скористатись сервісом «інтерактивний інспектор»
– за номером: +38(098) 104-50-74 (вартість згідно з тарифами вашого оператора);
– електронною поштою: info_dsp@ukr.net;
– заповнити форму для отримання роз’яснень(http://surl.li/bmzsl).
Більше дізнатися про свої трудові права можна на інформаційному порталі Держпраці за посиланням http://pratsya.in.ua
Правовиховна робота
Однією з необхідних умов перетворення України у справжню правову державу є підвищення рівня правової освіти населення, у першу чергу – молоді. Чимало роблять для цього засоби масової інформації, громадські організації, правоохоронні органи. Але найважливіше місце тут займає школа.Побудова громадянського суспільства в Україні неможлива без реорганізації системи освіти та правового виховання підростаючого покоління. Пошук шляхів і засобів громадянської освіти та виховання молоді становить нині одну з найактуальніших проблем педагогічної науки та шкільної практики. Успішне вирішення таких проблем вимагає від учителів, організаторів виховного процесу в навчальному закладі високої професійної компетентності, педагогічної та методологічної майстерності, знань методологічних засад філософії освіти в Україні, розуміння місії педагога в державотворчих процесах, чітко визначеної правової громадянської позиції. Правова освіта та виховання, профілактика правопорушень серед підлітків постійно в центрі уваги педагогічного колективу ліцею. Система правового виховання базується на правових актах і документах, таких як Конституція України, Конвенція про права дитини, Декларація прав дитини, Кодекс про шлюб та сім’ю, Закон України «Про охорону дитинства», Указ Президента України «Про Національну програму правової освіти населення», включає правоосвітню роботу та роботу по попередженню правопорушень. Правоосвітня робота здійснюється під час уроків та в позаурочний час і охоплює як учнів, так і їхніх батьків, а також учителів, органи місцевого самоврядування.
Правова культура є складовою частиною загальнонаціональної культури. Тому правове виховання як одним з головних напрямків виховної роботи і сприяє соціальному зростанню учнівської молоді, утвердженню в її свідомості високогуманних принципів, утілених у праві, підвищенню її соціальної активності.
Правове виховання учнів порівняно з іншими напрямами виховання має свою специфіку. Вона визначається передусім соціально-правовим статусом учнівської молоді в нашому суспільстві. Школярі перебувають у матеріальній залежності від батьків чи опікунів, їхня самостійність і активність корегується педагогічним колективом, у них недостатній обсяг правових знань і досвід правових відносин. Вони мають засвоювати правові знання, які регулюють їх життя і діяльність як неповнолітніх, і ті правові норми, якими їм доведеться керуватися у своєму майбутньому житті й діяльності. Завдання правового виховання учнів.
Одним із завдань правового виховання є формування в учнів правовихпочуттів, які б регулювали їхню поведінку: почуття законності обраної мети, правомірності шляхів і засобів її реалізації, справедливості, нетерпимості до порушників норм права, відповідальності. Інакше основним регулятором їхньої поведінки будуть прості емоції, які призводять до ситуативної поведінки, нерідко неправомірної. Наявність правових почуттів допомагає учням долати різні труднощі, конфліктні ситуації, внутрішні суперечності, обирати з різних шляхів тільки той, який відповідає нормам моралі і права. Правові почуття виконують роль, по-перше, психологічних чинників, що сприяють правильному подоланню внутрішніх суперечностей духовного світу особистості; по-друге, психологічного ставлення особистості до правових явищ і їх наслідків; по-третє, мотивів правомірної поведінки; по-четверте, емоційних форм регуляції, самооцінки вчинків і дій особистості, по-п’яте, емоційних компонентів ціннісної орієнтації відповідно до норм права, правил поведінки.
Другим завданням правового виховання є вироблення навичок і звичокправомірної поведінки. Як і навички, звички є автоматизованими діями; у цьому їхня спільність. Різниця між ними полягає у тому, що навичка – це тільки вміння, здатність виконувати ту чи іншу дію без особливого контролю свідомості; звичка ж включає потребу виконувати відповідну дію.
Третім завданням є формування в учнів активної позиції у правовій сфері, тобто нетерпимого ставлення до правопорушень, прагнення взяти участь у боротьбі з цими негативними явищами, які ще мають місце в нашому житті, вироблення уміння протистояти негативним впливам.
Четвертим завданням правового виховання, яке пронизує всю правовиховну роботу, є подолання в свідомості окремих учнів помилкових поглядів тапереконань, негативних навичок і звичок поведінки, які сформувалися внаслідок помилок і недоліків виховання.
ОБОВ'ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ ЗА ВИХОВАННЯ ДИТИНИ
Сім'я є середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Стаття 155 Сімейного кодексу України
Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Батьки зобов'язані поважати дитину.
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.
Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.
Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.
Стаття 150, 152 Сімейного кодексу України
Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей – тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -
тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 184 Кодексу України про Адміністративні правопорушення
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, -
карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Стаття 166 Кримінального Кодексу України
Експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку - карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, -
караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Стаття 150 Кримінального Кодексу України
Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Стаття 1178 Цивільного кодексу України
Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.
ДІЯЛЬНІСТЬ ШКІЛЬНОЇ РАДИ ПРОФІЛАКТИКИ ПРАВОПОРУШЕНЬ
I. Мета й завдання.
Створення умов зі сприяння соціальному зростанню молоді, утвердженню свідомості і високогуманних принципів, утілених у праві, підвищення соціальної активності в діяльності, спрямованій на запобігання правопорушенням:
1. Подолання в свідомості окремих учнів помилкових поглядів, які сформувалися внаслідок неправильного виховання.
2. Формування в учнів правових понять, які б регулювали їхню поведінку.
3. Вироблення в них навичок і звичок правомірної поведінки.
4. Формування в учнів активної позиції в правовій сфері.
5. Протистояння негативним явищам та впливам.
II. Основні напрями діяльності.
1. Педагогічна профілактика:
- Діагностика інтересів.
- Діагностика нахилів, здібностей.
- Діагностика та корекція особистісного самовизначення учнів.
- Розробка і проведення заходів щодо створення сприятливих умов для саморозвитку особистості в колективі.
причин які призводять до виникнення проблем, та вирішення їх.
2. Просвітницька діяльність.
- Поширення знань з права, психології, соціології, медицини, які сприяють ефективному вирішенню завдань профілактики правопорушень.
- Ознайомлення вчителів, батьків з основами вікової психології.
- Практичне використання набутих знань у вирішенні конкретних питань навчання й виховання.
III. Склад шкільної ради профілактики.
1. До шкільної ради профілактики входять:
- директор;
- заступник директора з навчально-виховної роботи;
- класний керівник;
- педагог-організатор;
- дільничний інспектор;
- представник учнівського самоврядування
ПОЛОЖЕННЯ ПРО ШКІЛЬНУ РАДУ З ПРОФІЛАКТИКИ ПРАВОПОРУШЕНЬ СЕРЕД УЧНІВ
Шкільна рада з профілактики правопорушень серед учнів створена за рішенням ради з питань освіти із числа педагогічних працівників, старшокласників, батьків і є складовою частиною системи шкільного самоврядування.
Мета і завдання ради:
1. Гуманізація і демократизація навчально-виховного процесу, створення максимально сприятливих умов для співпраці педагогів, учнів та їхніх батьків як головної умови запобігання і подолання відхилень у поведінці учнів.
2. Формування і розвиток єдиного шкільного колективу із здоровим моральним кліматом.
3. Забезпечення координації діяльності усіх шкільних ланок, які забезпечують життєдіяльність учнівського колективу.
4. Підвищення ефективності виховної роботи з учнями, розвиток учнівського колективу, громадської активності, самостійності, відповідальності учнів за свої вчинки, профілактика негативних проявів серед учнів.
Організація роботи ради
Шкільна рада з профілактики правопорушень серед учнівської молоді обирається у складі 9 осіб. Періодичність її засідань визичається загальним станом профілактичної роботи в школі, моральним кліматом у мікрорайоні школи та необхідністю проведення засідань, але не менше одного разу на чверть. Головою ради обирається, як правило, директор школи або його заступник з виховної роботи. Рада не підпорядкована комісії у справах неповнолітніх, але співпрацює з нею та іншими правоохоронними і громадськими організаціями в тісному взаємозв'язку.
Функції ради
Рада є суто профілактичним органом, що і визначає її основне завдання. Вона виконує такі функції:
—діагностичну, яка реалізується через систему заходів, спрямованих на виявлення характеру і рівнів відхилень у поведінці учнів, з'ясування реального стану навчально-виховного процесу;
—координуючу, яка зумовлює ефективність взаємозв'язків ради та суб'єктів зовнішнього впливу на характер поведінки учнів (школа, сім'я, ровесники, заклади культури, засоби масової інформації, мікрорайон та ін.);
—творчу, яка дає право на вибір доцільних психолого-педагогічних впливів на школярів із урахуванням конкретних умов і особистостей;
—проективну, яка полягає у виробленні нових ефективних форм і методів реагування на очікувану і реальну ситуацію з відхиленнями у поведінці або з порушеннями морально-правових норм;
—оцінювально-узагальнюючу, яка забезпечує вибір адекватної системи роботи ради на основі аналізу і оцінки наявного стану;
—просвітницьку, яка реалізується за рахунок створення певної системи поширення знань з права, психології, соціології, які сприятимуть ефективному вирішенню завдань профілактики правопорушень;
—прогностичну, яка полягає-у прогнозуванні результатів впливу педагогічних заходів на учнів із відхиленнями у поведінці, на профілактику порушень морально-правових норм.
У діяльності ради використовуються різноманітні форми колективної, групової, індивідуальної роботи, звернення за допомогою до батьків, правоохоронних органів, медичних закладів, соціологічних служб та інших суб'єктів діяльності з учнями.