1. Освіта у селі Межиріч на початку ХХ ст. Мальовниче село Межиріч розкинулось на лівому березі річки Вовчої і історією своєю сягає вглиб козацьких часів ХVII ст. Освіта в селі має більш як столітню історію. Ще в кінці ХІХ ст. в Межирічі на кошти земства було відкрито двокласну початкову школу. Навчання проводилося в хаті сільського священика. Двічі на тиждень з міста Павлограда навчати дітей приїздила учителька, призначена на земський кошт. Ще два дні на тиждень священик навчав учнів Закону Божого. Кількість учнів щороку зростала і скромний будинок священика не в змозі був вмістити 50-60 учнів. Нарешті у 1906 році Міністерством освіти було виділено 300 карбованців на будівництво однокласного земського училища. Цих коштів було недостатньо, і тоді селяни зібрали добровільні пожертвування в сумі 4800 карбованців, на які в селі було побудовано початкову школу – однокласне земське училище. І нині в сільському музеї зберігаються шкільні підручники та приладдя учнів школи, а особливу увагу викликають похвальні листи 1903 року, виписані на ім’я Діонісія Василенка та 1912 року на ім’я Дворниченка Тимофія, учнів Межиріцького сільського начального народного училища. Та навіть початкова освіта не була ще доступною всім сільським дітям, бо більшість з них зайнята була в домашньому господарстві, на польових роботах. Так в 1915 році закінчити земське училище в селі Межиріч змогли лише 15 учнів. За даними 1859 року Списків населених міст Російської імперії в Павлограді значаться училища: - повітове; - приходське; - державне єврейське Церковно-приходська школа, кінець XIXст. 2. Освіта у радянський період. Новим етапом в розвитку сільської освіти став 1927 рік. До 10 річниці. Жовтневої революції було побудовано двоповерхову школу-семирічку на 140 учнівських місць. Міцна матеріальна база і підготовлені педагогічні кадри давали середню освіту ще до 1941 року. У старших класах навчались учні із Вязівка, Кочережок, Булахівки, Варварівки. Напередодні війни педагогічний колектив школи очолювали директор Зайченко Григорій Васильович, завуч Перев’язка Євдокія Андріївна (на фото середній ряд 2, 4 справа). Педколектив Межиріцької СШ, 1935-36 н.р. У пам’яті учнів 30-40 років збереглись спогади про кращих вчителів школи Стучинського Андрія Андрійовича, Стучинську Євфросінію Трохимівну, Колісник Олександру Семенівну, Березняка Прокопа Федоровича, Троценка Степана Терентійовича, Охотника Михайла Марковича та Охотник Марію Кирилівну. Талановиті педагоги З.І. Речміділо, П.С. Наєнко добре налагодили роботу гуртка юних натуралістів. Науково-дослідна робота юннатів була представлена на Всесоюзній сільськогосподарській виставці, що відзначалось у районній газеті «Соціалістичний наступ» 18 березня 1940 року. Ще до війни в селі було побудовано патронат для дітей-сиріт. Саме в ньому виховувались Григорій Бровченко та Опанас Черевик – підлітки, які під час фашистської окупації систематично шкодили німецький зв'язок і були страчені нацистами в листопаді 1942 року. Довгі роки піонерська дружина школи носила ім’я юних героїв. Учнем Межиріцької СШ був Чумак Володимир, 17-літній юнак – інвалід, але надзвичайної сили волі і патріотичного духу людина, поет-самородок, що очолив комсомольсько-молодіжне підпілля в селі в період окупації 1941-43 років. Згодом був схоплений нацистами і відправлений в концтабір. Доля юнака до кінця залишилась невідомою. Після Великої Вітчизняної війни до школи повернулись учителі-фронтовики, які скинули солдатську шинель і замінили гвинтівку на навчальний підручник і зошит. Це були часи незабутні для учнів школи, бо поряд були наставники – живі ветерани, що на свята урочисто входили до школи з численними нагородами і розповідали безліч воєнних бувальщин. Серед них були Троценко Степан Терентійович – учитель російської мови і літератури, Кучегурков Василь Іванович, Дементій Микола Іванович – учителі історії, Теплюк Афанасій Андрійович, Шкуро Анатолій Іванович – учителі математики, Куценко Семен Семенович – учитель хімії, Красов Павло Михайлович – учитель фізвиховання. Сама присутність фронтовиків вносила в режим школи суворий порядок і дисципліну, які закріпив на початку 60 років директор школи, вчитель історії Білий Василь Якимович. Молодий директор відзначався як талановитий і вольовий організатор не лише навчального процесу в школі, але й умів цікаво організувати свята, дозвілля вчителів і учнів. Саме за його керівництва традиційними в школі стали туристичні походи, екскурсії по найцікавіших місцях Радянського Союзу. В.Я. Білий з учнями школи У 1964 колгосп добудував новий корпус школи на 6 класних кімнат і майстерню на 3 кімнати. На той час у школі навчалося 529 учнів. Поскільки в середню школу підвозились учні з навколишніх сіл, для них в 1966 році було побудовано гуртожиток на 100 чоловік. Школа впевнено закріплювалась як центр освітнього округу. Щороку збільшувалась кількість учнів, навчатись доводилося у дві зміни, а педради, лекторії, профспілкові збори частенько затягувались за північ. Справжнім святом для вчителів і учнів стало відкриття у 1971 році нової триповерхової школи на 960 учнівських місць. Нарешті всіх учнів з розрізнених корпусів можна було зібрати в одному приміщенні зі світлими класами. Всю енергію, знання, організаторські здібності вклав у будівництво нової школи директор Яковенко Віктор Ісакович, але не дочекався її відкриття – серце не витримало надмірної напруги… А школа жила своїм життям і в 70 роках перетворилася на школу-комплекс. Шефське підприємство – колгосп імені ХХІІ партз’їзду, очолюваний Обдулою Іваном Семеновичем, постійно турбувалось про зміцнення матеріальної бази школи. Майстерню обладнали найсучаснішою технікою: новенькі трактори, причепи, сівалки, тренажери для майбутніх механізаторів сільського господарства. Кращі спеціалісти колгоспу керували літньою практикою старшокласників на колгоспних полях. Влітку починалась п’ята трудова чверть для учнівської виробничої бригади під керівництвом вчителя географії Коценко Поліни Семенівни. Учні працювали в ланках «Каченятко», «Шовкопряд», «Доярочка», «Городник», «Хлібороб», старшокласників запрошували на роботу на консервний, винний заводи, сортодільницю. Щороку лише 4 учні ланки «Каченятко» вирощували 10000 качок. Директором школи була Голосна Галина Іванівна, вмілий організатор учнівського і учительського колективів. У 1978 році Межиріцька СШ вперше в районі прийняла до школи дітей-шестирічок, для яких були обладнані ігрова кімната, спальня на базі дитячого садка. Саме в ці роки за ініціативою голови колгоспу Обдули І.С. в школі було відкрито спортивний клас футболістів з інтернатним перебуванням, в якому працювали досвідчені тренери Гарифулін Мансур Кашафович, Пономаренко Микола Васильович, Давидюк Андрій Андрійович, подружжя Мартиненків. Пізніше вихованець школи Кошелюк Олег був гравцем одеського «Чорноморця», також грав за команду «Океан» (Находка). Ромащенко Мирослав – тричі чемпіон у складі московського «Спартака», володар кубку Росії. Ромащенко Максим, нападаючий, працював тренером дублюючого складу команди «Динамо» (Москва). Це справді була школа-комплекс. Працювали спортивні секції: штанга, бокс, гімнастика, класична боротьба, кінно-спортивна школа, музична школа, драматичний, танцювальний колективи. Випускник школи Сліпченко Олександр Володимирович став майстром спорту міжнародного класу зі східних видів боротьби, зараз – Заслужений тренер України міжнародного класу. До цього часу відточує свою майстерність зразковий танцювальний колектив «Барвінок» під керівництвом талановитого наставника Кудрицької Людмили Петрівни. Ще на початку 70 років вчитель трудового навчання Яковенко Володимир Ісакович створив шкільну кіностудію, яка змогла зберегти для наступних поколінь хвилюючі моменти минулого шкільної історії. 3. Школа в період незалежності. За 40 років роботи (на 01.09.2011) школа випустила 1845учнів, 204 медалісти. Серед випускників школи кандидати технічних наук Куценко В’ячеслав Семенович, економічних наук Обдула Микола Семенович і Трух Ольга Іванівна, філологічних наук Павлова Ірина Григорівна, генерал-майор протиповітряних сил Росії Філатов Сергій Іванович, заслужений артист України Шуляк Віктор Семенович, викладачі вузів, керівники установ, банків, працівники Верховної Ради. З 2007 року школа носить ім’я Івана Семеновича Обдули, голови колгоспу імені ХХІ партз’їзду, заслуженого діяча культури УРСР, почесного жителя Павлоградського району. Саме він На 01.09.2011 в школі навчаються 273 учні. 42% учнів школи навчаються на високому і достатньому рівнях, з них 22- відмінники. У 2011 році школа випустила 9 золотих медалістів, які успішно склали ЗНО і вступили до вузів на бюджетне замовлення. Специфікою учнівського контингенту є діти з районної інтернатної групи (16чол.), що позбавлені батьківського піклування і становлять групу ризику. Школа є центром освітнього округу, що об'єднує 5 сіл і має широкий діапазон освітньо-розвиваючих послуг. Навчальний заклад забезпечує загальну середню освіту з поглибленим вивченням української мови і математики з 8 класу та профільним навчанням за технологічним напрямом (підготовка трактористів – машиністів сільськогосподарського виробництва категорії „А“ відповідно до державної ліцензії. На контрактній основі бажаючі можуть здобути права водіїв категорії „А“, „В“, „С“ в автошколі, філія якої працює на базі освітнього округу. В школі створена матеріальна база на 12 робочих місць для введення у профіль школи швейної справи. З віддалених сіл до школи щодня підвозяться 46 учні за програмою «Шкільний автобус». Всі діти 5 річного віку охоплені дошкільною освітою в системі двох дитячих садків, що працюють на території округу. До послуг першокласників – шести річок - спальня, ігрова кімната з відео залом, логопедичний кабінет для корекції мови. Учні 1-4 класів та діти, що підвозяться до школи проводять дозвілля в групах продовженого дня. Для учнів 7-11 класів працюють факультативи з основ наук, літературна студія «Поетичне джерело», гурток «Дитяча фантазія», пошуковий клуб «Патріот». Не перший рік на базі школи, шляхом організації міжшкільних факультативів, здійснюється підготовка здібних дітей з математики, хімії, інформатики, виробничого навчання. Паралельно працює міжшкільне наукове об’єднання «Інтелект» та консультативні пункти для обдарованих дітей, яких залучають до роботи в МАН, дають старшокласникам навички наукової роботи та співпрацюють з вузами: Західно-Донбаським приватним інститутом управління і права, Харківським державним військовим університетом, Харківським державним автодорожним університетом, Дніпропетровською національною гірничою академією, Дніпропетровським державним хіміко-технологічним університетом з питань довузівської підготовки молоді. Для працюючої молоді загальна середня освіта забезпечується роботою НКП заочної форми навчання та екстернату. Завдяки створенню освітнього округу, побудована мережа творчо-розвиваючих послуг на основі співпраці з освітніми установами району, села опорної школи. Одним з найголовніших стратегічних напрямів реформування сільської освіти є створення умов для збереження і зміцнення здоров’я дітей: в усіх класах школи введено 3 години фізкультури, учні залучаються до спортивних секцій і гуртків, шахового клубу на базі школи і районної ДЮСШ. Художньо-обдаровані діти округу охоплюються драматичним, танцювальним, вокальними колективами на базі сільського БК, мають можливість отримати музичну освіту в школі естетичного виховання по класам фортепіано, духових, синтезуючих інструментів, баяну, вокалу та ритміки. Любителі туристичних походів, заклопотані екологічними проблемами працюють в гуртках РЕНЦ. Інші свою художню фантазію і любов до рідної землі втілюють в роботах гуртків декоративно-прикладного мистецтва при РБДТ, народного історико-краєзнавчого музею. Школа забезпечує якісну освіту міцною матеріально-технічною базою. До послуг учнів 26 навчальних кабінетів, 2 сучасних комп’ютерних класи, фізичний кабінет обладнаний мультимедійною установкою і комп’ютерами, спортивний зал, майстерня з тракторної і автосправи, медпункт. Фонди шкільної бібліотеки дають можливість займатись самоосвітою як вчителям так і учням: 15 тис. книг, 50 періодичних видань, з них 10 – дитячі. Важливим напрямом реалізації освітніх завдань є самозабезпечення педагогічними кадрами шляхом підтримки творчості і ініціативи, створення атмосфери довіри до вчителя і учня, удосконалення системи методичної роботи. Завдяки цьому школі вдалося вирішити кадрову проблему. В школі працює досвідчений педагогічний колектив з високою професійною підготовкою. З 25 вчителів – 22 випускники цієї школи, 19 – учителі вищої категорії, 2 – І категорії, 2 – ІІ категорії, 2 – спеціалістів, 8 – учителів-методистів, 5 – старших учителів. Серед них нагороджені Почесними грамотами МОНУ – 11, мають звання «Відмінник освіти України» - 7, знаком «Василь Сухомлинський» - 2. Слід відмітити постійне зростання рівня професійної підготовки учителів школи. Педагогічний колектив успішно оволодів комп’ютерними технологіями, які використовуються у викладання предметів, виховній роботі, управлінській діяльності, презентаційних проектах. Учителі школи неодноразово були переможцями районних конкурсів «Учитель-року». Серед них Кондрачук Л.В. – учитель початкових класів, Спичак С.В. - учитель російської мови і зарубіжної літератури, Василенко Г.Д. – учитель української мови і літератури, Калин І.В. – учитель хімії, Дикая Т.Г. _ учитель фізики, Петрушенко Т.Г. – учитель географії, остання увійшла до десятки кращих учителів географії області. Міцною кадровою базою школи є сімейні вчительські династії, що підтримуються молодими педагогами і свідчать про високий авторитет учительської праці на селі. Це сім’я вчителів Спичака Володимира Васильовича – учителя історія і Спичак Світлани Володимирівни, учителя російської мови і зарубіжної літератури, які продовжили педагогічну діяльність своїх батьків – Спичак Марфи Павлівни, учителя російської мови і літератури та Сліпченко Людмили Семенівни, учителя початкових класів. Їх донька Ольга Спичак закінчила історичний Криворізького державного педагогічного університету і працює учителем історії у СШ №16 м. Павлоград. Зросла учительська династія Орлових, яка була започаткована учителем - методистом хімії Ніною Костянтинівною. Всі три доньки: Людмила, Ірина, Ольга - також наслідують материнський вибір і не уявляють свого майбутнього поза школою. Відповідно до методичного проекту діє комплексна програма роботи з творчо обдарованими дітьми, яка передбачає створення банку даних про таких дітей, розвиток їх талантів і здібностей на факультативних заняттях, гуртках, участі в районних і обласних олімпіадах, МАН. Під пильною увагою педагогічного колективу знаходяться діти з групи ризику та позбавлених батьківського піклування. Спільно зі службою у справах неповнолітніх здійснюється корекція їх поведінки. В школі працює піонерська дружина «Веселкова», яка іде за програмою СПОУ «Я – родина – Батьківщина», що охоплює дітей від другого до одинадцятого класу, батьків, громадськість. Виховання громадянської активності та підготовка до соціальної самореалізації на принципах демократії здійснюється через учнівське самоврядування у формі парламентської республіки, програма і статут якої були вироблені дитячим активом шляхом обговорення учнівських проектів. З 2004 року парламент започаткував шкільну газету «Все про все». Робота освітнього округу має перші успіхи. Старшокласники міцно утримують призові місця в районних олімпіадах, є учасниками обласних. В 2011 році школа здобула ІІІ місце в обласній олімпіаді з фізики (учитель Дикая Т.Г. Шкільні команди – активні учасники і призери Всеукраїнських інтерактивних конкурсів «Колосок», «Левеня», «Лелека», Міжнародного математичного конкурсу «Кенгуру». Школа має певні успіхи у спортивній роботі. Тісно співпрацює з ДЮСШ, філія якої розташована на базі школи. 2011 року шкільна футбольна команда хлопців 2000 року народження здобула ІІІ місце на обласних змаганнях на приз клубу «Шкіряний м’яч», команда 1999 року народження – ІІ місце в області (тренер Семиліт О.М.). Серед учнів школи виховано двох кандидатів у майстри спорту з кікбоксінгу та тайського боксу. Це випускники школи: Довга Катерина і Ілюшина Маргарита (Заслужений тренер України Сліпченко О.В.) Педагогічний колектив школи є постійним учасником обласного ярмарку „Педагогічні здобутки освітян Дніпропетровщини», на якій у 2003 році школа зайняла ІІІ місце, було відзначено творчі здобутки учителя біології Сліпченко Т.С. В 2005 році грамотою обласного управління було відмічено педагогічні здобутки учителя трудового навчання Лимаря А.І. У 2011 році були відмічені грамотами головного управління освіти і науки методичні надбання учителя початкових класів Гирі К.Д., заступника директора з навчально-виховної роботи Петренко Л.І. Завдяки спільній творчій праці педагогічного колективу школа стала активним учасником Міжнародної виставки «Сучасна освіта в Україні», що відбувається у Києві. З 2005 року роботи школи були відзначені п’ятьма дипломами. Мета заходу: Представити книгу Охотник Л.М. «Велич степових пірамід» як творчу розвідку з правом на власні гіпотези історичних пам’яток рідного краю: Мавринського майдану, давніх курганів, представлених автором як скарбниця духовного життя праукраїнців у зв’язку із загальнолюдською цивілізацією. Виховувати в учнів любов до рідної землі, прагнення зберегти і пізнати історичні пам’ятки минувшини, гордість за своїх предків. Обладнання: 1) книга Л.Охотник «Велич степових пірамід» 2) інтерактивна дошка, ІКТ Хід презентації 1.Вступне слово вчителя. Сьогодні ми познайомимось з новим виданням, книгою Л.М.Охотник «Велич степових пірамід». На нашій зустрічі присутній автор Лариса Михайлівна Охотник. Але спочатку надамо слово бібліотекарю В.О.Потеряйко для представлення нової книги. 2. Слово бібліотекарю. Сьогодні ми презентуємо книгу Л.М.Охотник « Велич степових пірамід». Роботи Лариси Михайлівни вже відомі читачам . «Таємниці Мавринського майдану», «Велич степових пірамід», «Як козаки дивували французів» були опубліковані в газеті «Рідний край», журналі «Бористен». І ось нарешті у 2008р. книга вийшла у видавництві «Пороги» м. Дніпропетровська. Ця робота має особливе значення для нас, бо написана вона нашою односельчанкою і , що особливо важливо, в книзі йдеться про наш край, місця здавна знайомі і рідні, на які мало хто звертав увагу. Мавринський майдан, кургани, козацька минувшина, які автор змушує глибоко осмислити і переоцінити по-новому, глобальніше. Книга складається з 5 розділів: 1. Таємниці Мавринського майдану 2. Велич степових пірамід 3. Мавринський майдан-обсерваторія 4. Космічна мудрість глибин віків 5. Як козаки дивували французів Частини книги сприймаються як єдине ціле, бо головна ідея книги – через історичні пам’ятки минулого пізнати корені праукраїнців та їх місце у світовій цивілізації. Тож читайте твір, осмислюйте минуле, відкривайте для себе нове. 3. Розповідь про автора. Народилась Лариса Михайлівна 18 листопада 1945р. в сім'ї вчителів. Ще в школі, разом з батьками- вчителями, зацікавлено збирала матеріали з історії села, які поповнили історико-краєзнавчий музей, що зараз носить ім'я батька Лариси Михайлівни і засновника музею Михайла Марковича Охотника. Закінчила середню школу із золотою медаллю. У 1963р. вступила до механіко-математичного факультету ДДУ. З 1968р. працювала вчителем математики у своїй рідній школі. З 1972р. і протягом 20 років Лариса Михайлівна працює секретарем Павлоградського міськвиконкому. Але Лариса Михайлівна не пориває з рідним селом. Вона весь час співпрацює на громадських засадах з сільським музеєм, турбується про належні умови зберігання історичних експонатів, про дотримання температурного режиму, про необхідні ремонтні роботи та сучасне оновлення експозицій музею. З 2002 р. Лариса Михайлівна друкується в місцевій пресі, у журналі «Бористен». Історико-краєзнавчі дослідження автора, любов до рідного краю відзначені були подякою від канадської діаспори. До того ж Лариса Михайлівна – лауреат Премії імені О.Гончара в галузі публіцистичних творів. Сподіваємось, що у Лариси Михайлівни ще багато цікавих задумок, які вона реалізує у нових творах і примножить славу рідного села. Хоча вона не професійний історик, але як великий патріот і дослідник, Лариса Михайлівна здобула історичну освіту самотужки, в ході дослідних робіт з історичними джерелами, спілкування з відомими вченими і тепер може професійно подискутувати із спецалоістами в даній галузі. Тож заглянемо в найбільш цікаві сторінки книги « Велич степових пірамід». 4. Розповідь про майдан. (проектується на інтерактивній дошці) 1 учень. На сході нашого села є майдан, який ми називаємо Мавринським. Визначення майдану с. 7 (зачитати з твору) Довгий час панувала думка, що це козацька споруда для спостереження і оборони від ворога. Та у своїй книзі Лариса Михайлівна після тривалих досліджень подає декілька версій призначення цієї споруди. 2 учень. З висоти пташиного польоту майдан вражає: це за формою гігантський павук або скорпіон ( довжина кола по верхівці-170-180м, найдовший «вус» - 65м). В середині цієї споруди глибока котловина діаметром 50-60м. Є підстави вважати, що майдану неменше 5-6 тис. років. 3 учень. Ще у ХІХ ст. археологи припускали, що майдани – це зруйновані стародавні кургани, з яких добувалась селітра для виробництва пороху. Інша думка – це місце для релігійних обрядів, моління, жертвоприношення і поховання. 4 учень. Цілком можливо, що майдан – це грандіозна астрономічна обсерваторія, з якої далекі предки визначали рух Сонця, Місяця, могли передбачити місячне та сонячне затемнення. 5 учень. Наш майдан чудовий резонатор. Якщо внизу в котловині говорити зовсім неголосно, то наверху все сказане чудово чути без мікрофона. Ймовірно, що майдан використовувався як сигнальний пристрій для передачі інформації на відстань. 6 учень. В котловині майдану ніколи не затримується вода, якими б не були дощі чи сніги. Дерева та кущі тут не приживаються, пташка тут не сідає, звір сюди не заглядає. 7 учень. Майдан має енергетичне поле, він є свого роду акумулятором енергії. Ця енергія може бути як позитивною, так і різко негативною, вважають павлоградські краєзнавці. В залежності від часу і місця, на майдані ця енергія може лікувати хворих, а може і завдати шкоди здоров’ю. Та це ще досліджувати спеціалістам. 8 учень. Автор також висуває версію, що система майданів-курганів - це карта геомагнітних зон. А можливо, це основа древнього дерев’яного храму. Вчитель. Хочеться підсумувати словами з книги: « Збережемо майдани. Якщо ми не будемо здатні розгадати їх таємниці, можливо, це зроблять після нас?...» Наш місцевий поет А.Ф. Петренко мав свою версію майдану, яка надихнула його на вірші. 5. Учень читає вірш А.Петренка «Козацько-мавринський майдан». 6. Вчитель. «Велич степових пірамід» - це не просто історичний твір, це твір-роздум, есе. Автор не наполягає ні на одній із версій. Він лише ставить проблему, робить припущення і змушує читача вже самостійно домірковувати свою версію. Великою заслугою автора (я особисто вважаю) є те, що в багатьох істориків дослідження Лариси Михайлівни зламало стереотипи і змусило по- новому, багатогранно оцінити історичну пам’ятку - Майдан, замислитись над його таємницями. Вражає різнобічність знань автора, широта залучених джерел у дослідженні. Оригінальність роботі придає використання молодої науки – астрономічної археології, яка під новим кутом подає нам проблему становлення людства в цілому і місце українців у загальнолюдській цивілізації. Автор доводить: мікрокосмос людини знаходиться в прямому енергетичному зв’язку з макрокосмосом Всесвіту. Професіоналізм математика, залучення астрономічних знань переконливо розкривають енергетичні таємниці єгипетських пірамід та зв'язок астрономічних циклів і календарів з космічним сприйняттям древніх. Прочитайте цю книгу, і вам відкриються таємниці минулого: - ви дізнаєтесь про унікальне диво античних часів астрономічний годинник – свого роду найдавніший комп’ютер, створений стародавніми греками більше 2 тисяч років тому; - вам відкриються версії легендарної Атлантиди, що переміщалась у просторі і часі; - книга розповість вам про Керносівське божество; - розкаже якими були українці в очах іноземців та як козаки дивували французів. 7. Слово автору. Запитання читачів до автора: - Що спонукало вас до дослідницької роботи? - Яке питання було найцікавішим в роботі? - Що нового відкрили ви для себе , працюючи над книгою? - Яка з версій про призначення Майдану вам видається найбільш ймовірною? - Як довго ви працювали над книгою? - Чи є у вас бажання продовжити цю тему? - Чи можете поділитися своїми планами, новими задумками? 8. Заключне слово вчителя. Подякуємо Ларисі Михайлівні за її працю. Прочитайте книгу «Велич степових пірамід» і дізнайтесь про таємниці нашого Майдану, який можна віднести до одного із чудес Дніпропетровщини і України.